останній віщий сон, де всюдисущі
напівпрозорі безхребетні тіні
на власних мрій танцюють шкаралущі
серед сміття і штучного цвітіння_
>
розтане він_ бліде ліхтарне сонце
осяє стін щербатих перспективу,
питання руба - на чиєму боці
торочити проклять імперативи_
>
пси лінно брешуть змучені осани,
на зламані хрести ворони роєм,
в масивах вікон з відблиском екранів
агонізують збуджені герої_
>
блідим лялькам_ рабам речей та хіті_
йти по слідах, що втоптані наосліп,
віддавши рештки сили афродіті
із розпачем : наврочене - збулося_
>
за розкладом_ плач по закланних душах_
копач рве землю, мантру жрець воркоче
і злякано, нервово, нерішуче
кладе сестерції на спорожнілі очі_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2021
автор: Ки Ба 1