Конвалій сніжна білизна…

[i]Вона  –  легенда,  жриця  Терпсихори.
А  Він  –  цар  моря,  геній-мариніст.
Кохання  дні*,  сум’яття,  непокору,
До  смерті  кожен  в  чистоті  проніс.

Він  молодий  був,  запальний  і  ніжний  –
Вся  щирість  серця,  як  конвалій  сніг.
Вона  ж  була  за  сценою  заміжня,
Обравши  славу  Прими,  а  не  їх…

Удвох  би  їм,  як  дві  зорі  палати  –
Марія  ж  просить,  щоб  навік  ішов.
В  прощанні  –  крик  рожевого  пуанта,
Що  розтоптав,  понівечив  любов…

Лишилася  на  сцені  горда  Прима,
Цар  моря  серцем  зболеним  писав.
У  полотні  –  вся  туга  незборима,
Стихійність,  пристрасть,  почуттів  краса.

Сім’я…    дві  жінки…  щастя  для  сторонніх…
А  наодинці  –  у  руках  пуант…
Він  подумки  з  Марією  Тальоні,
Горить  вогнем  спокуси  океан.

Йшла  в  небо...  Про  стосунки  нетривалі
Дочці  розкрила,  сум  душі  пропік…
І  попросила,    щоб  букет  конвалій
Івану  в  квітні  слала  кожен  рік.

…  До  смерті  Айвазовський  в  тижні  вербнім
Отримував  букет,  що  гріє  кров.
Так  його  Муза,  джерело  натхнення
Благала  вибачень  за  знищену  любов.[/i]

/Фото  Приходько  Ірини  "Натюрморт  з  конваліями"/

*  Історія  кохання  відомого  художника-мариніста  Івана  Айвазовського  та  прими-балерини  Марії  Тальоні

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905704
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2021
автор: Білоозерянська Чайка