[i][b]На коні Петлюри[/b]
« Остапа понесло...»[/i]
Ільф і Петров
У мене є жіночі клони...
я і Бандера, і Петлюра,
бо не прощаю моветону
на сайті мови і культури.
Від брехунів нема відбою,
а кавалери десь далеко...
Лишаюся сама собою,
мені запитувати легко, –
чому це роззявляє рота
проти поета-патріота
або влаштовує кориду
оця поношена калоша?
[i]Бо це не так російська воша,
як наша українська гнида.
[b]У сідлі[/b]
« ...вогняного коня...»[/i]
І.Шоха
Ого, яка у тебе хватка.
З тобою можна і без шаблі
іти у бойову атаку
на чистоплюїв типу швалі.
Усе ще повзають «герої»
і комуняки-пацифісти –
своєї нації ізгої,
аби із рук Пуйла поїсти.
Не пам’ятає тупороге*,
що наші кров’ю умивались,
коли кацапи «йшли у ногу»
до нерушимого порогу...
і що [i]нізя* лякати свого,
аби чужі тебе боялись.
* – чужі неологізми:) [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905725
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2021
автор: I.Teрен