світ не зійшовся клином на тобі -
розбігся, ген, веселими, струмками
і ті, що скніли вчора ще в журбі,
вже шлють весні вітальні телеграми
малюється хоч з просинню тату
на білім сні́гу нетривкою хною,
зима ще крикне віхолі - Ату!
і та помчить за ранньою весною
ще мерзнутимуть в стріхах горобці,
ще ги́кне пугач, ніби напідпитку...
вже, журавель, здавалося б, в руці,
але зима не вийшла ще зі вжитку
і я горлатиму бадьореньких пісень,
уперто фальшуватиму байдужість,
зіжмакаю докупи ніч і день
в брутальне та покорчене подружжя
і я сміятимусь... нещиро й навмання,
так прикро не втрапляючи у ноти,
так, як учора. завтра. і щодня,
і щохвилини, щосекунди, доти...
світ не зійшовся клином на тобі,
бо ти і є той поліхромний всесвіт,
отой... що в радощах, турботах та журбі,
у вирах сварок й колискових бесід
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905732
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2021
автор: Redivivus et ultor