Захотілося нагадати пісню, яку ми з Ігорем Федчишиним написали багато років тому і яка не тільки не втратила з часом своєї актуальності, але й стала ще більш болючою. Дещо змінив в аранжуванні, тембрах. Деякі співаки обіцяли взяти в свій репертуар, проте...
Ось знову жовтень, як тоді,
у камінь врізалася дата.
Ти знов прийшла, як кожен рік,
а я в цей день навік солдатом.
Ти залишилася одна
у нашому з тобою жовтні.
Нас розлучила та війна,
де я воюю до сьогодні.
Приспів
Зосталась сама,
На серці – зима,
Біль, туга щемна…
Ти тут…А там – війна…
Ти витираєш обеліск,
я догораю в бетеері
і краплями стікає віск,
мов кров у впадини ущелин.
Нас розлучила та війна,
де я воюю до сьогодні.
ти залишилася одна.
У нашому з тобою жовтні
Приспів.
Ось знову жовтень, як тоді…
Ось знову жовтень, як тоді…
Програш.
Ти залишилася одна…
Ти залишилася одна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2021
автор: Анатолійович