Ховала парасоля їх обличчя,
А літній дощ пісні свої співав.
Закохані стояли собі звично,
Ніхто на них уваги не звертав.
Текли струмки по затишній алеї,
І був в зажурі, романтичний сквер.
А він усе не зводив погляд з неї,
Краплини мокрі падали з дерев.
Що тільки робить із людьми кохання!
На різні вчинки здатне без думок,
Не спати ніч, блукати до світання
І танцювати під дощем танок.
Та, що їм дощ, коли вони щасливі,
І, що їм ніч, коли вони удвох.
Нехай, хоч заливні приходять зливи,
Їх не злякає цей переполох...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)