Догорає весняний вже день,
Ополіскує ноги в долині.
Котить час падалицю з вишень,
Вітер має роботу й донині.
Шарудить у зіпрілім листку,
Розбудив аж крота, спав у тиші.
Снивсь тому житній сніп в сповитку
І, здалося, підкралися миші.
Каркнув й ворон в польоті, й злякав
Жовтогруду синичку з зайцями.
Вечір в темне довкіл фарбував,
Усіх змусив прийти враз до тями.
Лапку кріт під голівку підклав,
Позіхнув й, ну, вкладатися спати.
Поруч ворон на дубі дрімав,
Полетіла й синичка до хати.
Зайці збились до купки під кущ,
Щоб у спокої ніч пережити.
Їх собою прикрив старий плющ,
Кожен має знайти з ким дружити.
01.03.21
світлина автора: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2021
автор: Валентина Ланевич