[b]"Стояла я і слухала весну..."[/b]
[b]Л.Українка[i][/i][/b]
"Стояла тихо я і слухала весну…"
Торкались мого серця її струни.
Вона окрилена вмивала борозну,
А з неї посміхались густо вруни.
Зима затриматись благала, та дарма,
Лише здійняти встигла білі крила…
Чаклунки силою наділена Весна
Усе довкола миттю підкорила.
Скресала крига сива… Бігли ручаї…
Лютневий вітер заспівав тихіше...
До сонця птахи линули... І ожили гаї...
Хоч ще без листя вітер їх колише...
Пухнасті котики вербові після сну,
Розкудлили на прутиках ворсинки.
А щоби краще чути пісню весняну,
Уже зняли з голів свої хустинки.
Отак стояла б я, і слухала весну…
Той тихий гомін, щебет, шепіт, співи...
Про воскресіння пісню ніжно-голосну
Із вуст весняної чаклунки - діви.
01.03.2021
Л.Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906549
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2021
автор: Любов Таборовець