[youtube]https://youtu.be/lZVlkKQDZMc[/youtube]
Я переможу знов -
Чужому війську не здолать мене
Вони пролиють кров -
Під крик і стогін місто не засне.
Вночі я сам з собою ро-змо-вляв, бо розум мій бере
В полон забутись марних намагань дурман від сигарет;
Я бачу заклик у твоїх очах: "Облиш вже його"!
Я чути не бажаю,
Нехай усім про що сказати є,
Про те вже кожен знає
Від жриць кохання і до королев.
Воно захоче повернутись - я свій гнів зведу у аболют.
Це геть не те, що прагнеш чути ти, але я це зроблю;
І лине стогін із моїх кісток - "Забудь його"!
Я з міста бігтиму -
І залишу позаду цей декор
Як віл робитиму -
Хай рясно ллється піт з глибоких пор.
І кров ітиме, кров ітиме, кров ітиме - це побачить Бог
Вона вбере слова, й за ними
Геть зупинить хід моїх думок;
І скаже голос тих кривавих плям:
"Ніколи знов"!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0J2QdDbelmY[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906565
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2021
автор: АндрійМазан