* brevis esse laboro, obscurus fio*
_
я тебе знаю. ти не бачиш снів.
не дивишся в ікон порожні очі.
увагою шануєш лише псів,
випалюєш у білий попіл ночі
образливо - байдужий. на межі_
>
ти гостриш погляд, гострять так ножі_
твоя свідомість – незворушна сутінь.
криниці пам’яті, уявою зіпсуті,
давно сухі_ без тіні таємниць_
облиш черпати прах із тих криниць_
>
я тебе знаю. не ходив по лезу.
десь поряд - так. колючий і тверезий.
зривали з вуст пронизливі вітри
заупокійне "триста-тридцять-три"
лиш в напрямку пустих, умовних цілей_
>
я тебе знаю. не зібрати в ціле
розлущене на тисячі частин.
не нанизати на прозорій ниті
сумнівну послідовність намистин,
розсипаних в бездонну пащу миті
того німого весняного дня_
>
…свинцеве небо / вигнила стерня.
плацебо зайвих слів_ там, за дверима_
не янголи чатують_ вороння_
і падає їдке струпілля гриму,
і райдужок іржу краде полин_
бо тільки так приборкують тварину,
і тільки так клин вибиває клин_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906769
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2021
автор: Ки Ба 1