[i]Дитинства спраглі, теплі роси…
Маленькою по них бреду.
От – у дитячому саду
Дідусь мене лишитись просить.
Примхливо я копилю губи,
Мені не до вподоби тут.
Тому з козою мій маршрут,
Що поряд дід припнув мій любий.
Сама дороги я не знаю,
тому я Марту відв’яжу.
(В оселю та не йде чужу –
Веде до рідного сараю.)
- Де ділась дівчинка прибула?!
Дорослих лемент не вщухав.
А я на свіжих лопухах
В сараї, стомлена, заснула.
…На полі – прикорінь козиний –
Дідусь нас зразу «розкусив».
Більш не чіпатиму кози,
Коли отримала лозини…
Я, переживши грім скандалу,
Вернула Мартин мотузок –
Але ніколи в дитсадок
Рідня мене вже не здавала… [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2021
автор: Білоозерянська Чайка