/копла./
Те щастя, що було на двох,
Відтворюю в уяві знов –
Цвіте каштан.
Мов років не було стількох,
Весни порив усе зборов,
Не стало ран.
Крихкий відновлюється міст,
Здавалось, в душах пусто там –
Зв’язок живий.
Змиває дощ журбу та злість,
Убралась в квіти самота,
Бо поряд Ви.
Мостила стомлена душа
В каштаново-блідих тонах
Життя канву.
Весняний дощ тепло лишав,
З душі моєї рідина
Лилась в черству…
/Художник Кирило Суханов ./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906826
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2021
автор: Білоозерянська Чайка