О Весно красна, ще не вбрана в шати,
Тебе єство лиш в змозі розпізнати.
Ти – дівчина незаймана вродлива
І пташеня, що розправляє крила,
Ти – дивна пісня, зроджена з води,
Зі снігу звільненої, як завжди.
Ти – вітер, сповнений землі бажань,
І сонце, й небо чистих сподівань.
І прагнення душі у світ любові,
Хвилюючі всі рими й тембр – у слові,
Коли увись із першими «курли»,
Бо дух небес скеровує туди.
Ти, Весно, – зродження нового світу
Із пагонів зелених й первоцвіту,
З надій, що зріли в коконі зимовім.
Даруєш розквіт душам, слову, мові.
3 березня 2021
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2021
автор: палома