напровесні - побільшало спідниць,
аж осокорі - наче лагідної статі;
а вітер дме під свист синиць
та зойки жовн,
і підіймає до сідниць щільне латаття...
напродивень - вже парою рясніє,
воловим очком між гілок ярило всіло -
зпід-нього
видзьобився в наші млосні лої лину
оновий ждень-молинь...
коли йому олониться мінливим плином
веселий гульк
у пасічне гуйло розливу -
збере вуглі проміж жернов зіничих,
і виплекає справжню нескінчину -
трунково-сонячну
травневу ніч...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907035
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2021
автор: Криптопоэзия Krajzer