Повірте, я не сперечаюсь з людьми закоханими у зиму, з усіма вами хто вважає зиму кращою за весну, літо та осінь. Звичайно зима це чудова пора року, але тільки тоді зима буває по-справжньому чарівною, красивою і безпечною, коли з засніжених тротуарів маленькі тракторці вчасно прибиратимуть вчорашній та позавчорашній сніг. Напевно в цьому році на роботи по прибиранню неочікуваного снігу наша влада не виділила кошти в повному обсязі і тому дійти сніжними заметами до зупинок тролейбуса та автобуса у лютому 2021 року стало зовсім непросто. Обережно пересуваючись по протоптаній, вузькій стежині ви вже не звертаєте уваги на красу засніжених ялинок, кленів та каштанів. Вас зовсім не приваблює чарівний білосніжний килим, який укрив всю землю, дороги і тротуари та діамантове сяйво чепурних сніжинок, які кружляють у сріблястих вогнях високих, бетонних, але чомусь спотворено зроблених ліхтарних стовпів, які програють у своїй красі не тільки милим та чепурним сніжинкам, але й всій розкішно вбраній природі своїми сірими, совковими формами та барвами. Раптом попереду вас виринає пишна снігова кучугура з якої стирчать наче вуха бегемота бокові дзеркала засипаної снігом легкової машини, яку треба обережно та делікатно обійти. Чистий, пухнастий сніг третій день кружляє та падає на землю та на цю вузеньку стежину знову і знову, перетворюючи її на кривеньку, підступну ковзанку. Саме на цій ковзанці я впав біля свого дев’ятиповерхового будинку на спину, а наступного дня я вже сидів у коридорі звичайної районної поліклініки біля кабінету лікаря і сумно чекав своєї черги. Чоловіки не люблять ходити до лікарів. І це правда. Я теж не люблю ходити до лікарів, тому що вважаю себе більш менш здоровою людиною, для чого ж усміхненому, симпатичному лікарю розбивати на порох мої можливо і сумнівні надії та ствердження, своїми над потужнішими, здобутими під час нелегкого навчання теоретичними знаннями з медицини та придбаним на роботі в поліклініці мудрим досвідом?
Зі сторони сходів до нашої великої черги пацієнтів почав долітати неясний шум, який поступово наростав та з кожною секундою ставав більш розбірливим. Різкий жіночий голос репетував все ближче і ближче:
- А щоб тебе грім побив! А бодай тебе чорти вхопили! Дурний піп тебе хрестив! Дурна я, що з тобою, дурнем, зв’язалася! - голосно гриміла товста, дебела, рожевощока жіночка, яка тягла за собою апатичними, непривітними коридорами поліклініки худенького, мовчазного, трішки зігнутого чоловіка, який з повною байдужістю пропускав крізь свої вуха цю лайку. Хто останній до травматолога? - підійшовши ближче запитала нашу чергу дебела жіночка своїм гучноголосим голосом.
- Я останній, - відповів їй я, і трішки посунувся на лівий край довгої лави. Жіночка посадовила чоловіка на звільнене мною місце, а сама почала нервово ходити взад і вперед коридором, далеко не відходячи від дверей кабінету. Вона гнівно поглядала на чоловіка, але чоловік не звертав на ці гнівні погляди ніякої уваги. Коли один з пацієнтів вийшов з кабінету лікаря жіночка змітаючи всіх хворих на своєму шляху впевненою ходою криголама зайшла в кабінет до травматолога. Але вся черга мовчала, співчутливо поглядаючи на худого, мовчазного чоловіка дебелої жіночки. Вона не причинила за собою двері кабінету і тому всі бажаючі могли почути її безцеремонну розмову.
- Розумієте, лікарю, мій незграба тихо і повільно йшов темним коридором нашої квартири. Я лежала на дивані і дивилася телевізор. Раптом я згадую про борщ, який підігрівався на плиті! Я схоплююсь і хутко кидаюсь на кухню рятувати свій борщ, і в цілковитій темряві в коридорі налітаю на свого чоловіка. Від зіткнення зі мною він, як м’ячик, відлетів до шафи і вибив своїм кістлявим тілом її бокові та середні дверці. Свій борщ я так і не врятувала - він підгорів, крім того ми за секунду розламали величезну шафу, а в підсумку мій чоловік після удару об шафу дихати та повертатися нормально не може. У нього болять легені. Можливо у його легені залетів вірус? Тут її голос знову залунав підсилено і потужно. Він і до лікаря йти не хоче! Боїться! Мене він не боїться, а до лікаря, бачиш, злякався йти! Лікарю, прийміть нас будь ласка по швидкій допомозі, я вас благаю.
Добре, добре, не турбуйтеся так, я вас прийму, - спокійно відповів їй лікар, - чекайте своєї черги. Але від зіткнення з шафою у темному коридорі можна отримати травму або й перелом. А легені, щоб ви знали, це єдиний орган у людини, який не болить і не чухається. Як прізвище вашого чоловіка? - жіночка тихо сказала лікарю його прізвище, але ніхто з нас не розчув жодної літери того загадкового прізвища. - Ось вам направлення на рентген, зробіть швиденько рентген легень і з результатом поспішіть до мене. Рентген дасть відповідь на всі ваші запитання. Дебела жіночка радісною пташкою вилетіла з кабінету хірурга, легенько підхопила свого чоловіка і потягла його робити рентген. Черга біля кабінету лікаря жваво видихнула повітря і тихо загомоніла. Звичайно всі співчували тому худенькому мовчазному чоловіку, який у бурхливому життєвому морі виглядав маленьким дерев’яним човником поряд з цим дебелим, потужним криголамом.
- У кожного своя доля, від неї не втечеш, - підсумувала роздуми галасливих філософів старенька бабуся з загіпсованою до коліна ногою.
- Ваша правда, ваша правда, - одностайно погодилася вся черга і замовчала, розмірковуючи, напевно, про вузьку та підступну стежину своєї долі, яка їх привела до травматолога. Моя черга просувалася повільно і тому я через годину дізнався, який все-таки вірус не дозволив нормально дихати та повертатися тому худому, мовчазному чоловіку.
- У вашого чоловіка перелом трьох ребер! - невдоволено сказав рожевощокій жіночці лауреат Нобелівської премії Вільгельм Конрад Рентген. У дебелої жінки від почутого вироку забриніли величезні сльози на очах, а її невтомні, дужі ноги затремтіли і забажали терміново сісти та перепочити. І тільки її чоловік з млявою байдужістю проковтнув цю новину, напевно тому, що жінка почала обсипати його ніжністю та ласкою, яка до цієї хвилини чомусь відпочивала під величезним, сніжним заметом, який ця жахлива хурделиця цього року намела і у її великому та гарячому серці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907049
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2021
автор: Ерох2