Захотів Сокіл – Род красу жінку створи́ти,
І почав з Білобогом про це говори́ти.
В Святе Озеро Сина попросив Він пірну́ти,
Із дна Озера глини золотої добу́ти.
І почав Білобог з глини першу жінку твори́ти,
А Творець підказав, як це має роби́ти.
І прекрасна скульптура перед ними стояла,
Щастям їхні серця вона наповняла.
Сокіл – Род першу жінку тихенько торкнув,
І життя у вуста красуні вдихнув.
І сказав їй Творець: « Маєш діток родити,
Захищати, ростити й понад все їх любити.»
І ще в пару для неї чоловіка створили,
І на Землю обом їм іти повеліли.
Із тих пір на Землі жінка всіх зігріває,
І сімейний вогонь вона зберігає.
Хоч немало від тоді в світі часу мину́ло,
І давно всі забули, чи на насправді то бу́ло.
Та жінки і тепер усім серцем кохають,
В сім’ї затишок й досі вони зберігають.
У молитві до неба своє серце звертають,
І для діток вони, в Бога долю благають.
І з далеких доріг, їх додому чекають,
Так жінки добротою цілий світ прикрашають.
(* примітка – за книгою С. Плачинди «Міфи і легенди Давньої України»)
Надія Гуржій
03,03,2021р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2021
автор: Надія Гуржій(Свинар)