Подаруй мені, Боже, із вишні сережки,
нехай серце забуде, що сплили літа.
Я роками шукала найкращої стежки,
а вона споришем й чебрецем поросла.
Подаруй мені, Боже, намисто з калини,
хай добавлю краплинку краси у цей світ.
Мені треба лиш сонця, води та людини,
і знання, щоб цінити життя й родовід.
Я намисто оте зодягну, як святиню,
не для блиску, чи шат, Геростратових лавр.
Я калиновим дивом ворота відчиню,
для засмучених душ вділю кольору-барв.
Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907208
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2021
автор: Ольга Береза