Струнка і спритна, як сайгак,
Ще не гаряча, хоч вже вільна,
Вона – джерел і квітів знак,
І, мабуть, трохи божевільна,
Бо від слідів її дзвенить,
Застиглий простір. Пташка рання,
Дрібнить на ноти гілки мить,
І реформує сплін диванів.
Вона бунтує крок і кров,
Десь на межі думок і вчинків.
Та хто ж вона : весна, любов,
Чи, може, неймовірна жінка?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2021
автор: Стяг