Веселкою побіжу у безхмарную даль,
наздожену стрімкий ручай,
захоплю в полон вітерець - стрибунець,
це й буде печалі моєї кінець.
Дивовижне наше Життя,
то, як безхмарная мить ,
коли в любові купає Світ,
то Всесвіт світить в душу,
наче шастя назовні виймає.
За "соломину" - Життя,
хапаюся з усієї сили,
не зраджую своїй цілі.
А, визнати таки мушу,
свою вільную, степову Душу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2021
автор: Svitlana_Belyakova