Навіть на полі бою…

Не  можу  я  знайти  для  себе  трохи  тої  любові  
Здається,  що  ти  поруч  мене,  та  не  пускаєш  в  свою  долю.  
Я  тільки  розпач  відчуваю,  не  знаю  що  робити
Ще  трохи,  зовсім  перестану  у  цьому  світі  щось  любити.  

Не  можу  я  знайти  вже  сили  щоб  всім  показати  
Що  я  не  здамся,  я  ще  хочу  любов  приймати  й  дарувати.  
Ддя  тебе  я  завжди  старалась,  ти  знаєш  я  завжди  хотіла
Я  так  довго  тягнула  руку,  тебе  шукала,  та  болить  все  тіло.  

Не  можу  я  завжди  боятись,  чекати  тільки  втрати  
Ти  так  чинив  зі  мною,  правда,  я  знов  хотіла  щастя  мати.  
Мені  здавалося  що  буде,  що  ти  покажеш  смак  кохання  
А  зараз  я  не  розумію,  чому  одна  з  ночі  до  рання?
 
Не  можу  я  втрачати  більше,  майже  нічого  вже  немає
Не  стій,  до  мене  повернися,  я  поруч,  я  тебе  чекаю.
Я  відчуваю,  що  ще  трохи  і  моє  серце  розірветься
Незнаю  як  у  тебе  все  це,  але  у  мене  не  минеться.

Не  можу...  Більше  вже  не  можу  з  душі  своєї  витискати
Усе  що  маю,  що  хотіла  тобі  віддала,  навчись  сприймати.  
Але  я  хочу,  так  сильно  хочу  тебе  заповнити  собою  
Щоб  ми  за  руки,  щоб  не  боялись  любити,  навіть  на  полі  бою...  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2021
автор: ІраБо