Попелом вітер сіє довкола,
мармур розтертий в пісок.
Ворони кружать в небі по колу —
впав на коліна пророк.
Вкрилося небо чорним угаром —
Сонце сховалось під спід.
Вам цього доста? Вам було мало...?
Ось вам від вічності слід!
Хто спонукав вас нищити рівних?
Хто запрягає братів?!
Хто б’є по спинах родичів вірних —
ніби безправних скотів?
Вбита гординя променем з неба —
величі башта пуста!
Влади хотіли? — Так вам і треба…
Бачиш їм віра не та!
Згине імперія в мороці з часом —
Гідність здолає кордон.
Знищить Господь збожеволівшу расу…
Ім’я її Вавілон!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2021
автор: Олег Крушельницький