День за днем проліта, вже й за вікнами осінь,
Так життя невгамовно летить на коні,
Срібні нИтки, як пам'ять, заплелись у волосся,
А ніяк не звернути із тієї стерні.
І обколені ноги, аж до крові, в знемозі;
Сил немає іти і лягти не лягнеш...
Все життя десь біжиш, але не по дорозі,
Та й ніяк не збагнеш куди саме ти йдеш.
День за днем проліта, дощ холодний у вікна,
Ти стоїш під дощем, біль знімає вода.
Ніч накрила плащем усі проблиски світла
І довколо нічого... тільки дощ і пітьма.
Лиш надія на ранок, на хорошу погоду
І на вітер у спину, щоби легше іти.
І надія на те, що вже краще - сьогодні
І що саме сьогодні добредеш до мети.
День за днем проліта і за вікнами осінь,
А в душі ще від літа залишилось тепло
І нехай сивина посріблила волосся,
Головне щоби в серці зими не було.
18.09.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2021
автор: іванесса