( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ'')
М.: Стою перед дверима власних мрій.
Вже скоро їх наважусь відчинити.
Довірся, жінко. Осторонь не стій.
Твої ж бо вже чекають сеї мити.
С.: А скільки ж їх у мене власних мрій?
Один Ти, Боже, знаєш в цьому світі!
Ти ж знаєш, правда, що в душі моїй?
Дай сили й духу двері відчинити!
М.: Господь, Всесильний Добрий Вічний Бог,
Відмірить сили по твоїх потребах.
Ти лиш наважся на той перший крок
І вмить відчуєш все могуття Неба!
С.: Як важко йти до здійснення цих мрій!
На кожну з них у Бога Свій сценарій,
Хоч падаю – встаю і, знову в стрій!
Іду до мрій молитвами Розáрій.
М.: Ти сильна! Це вiдчутно всюди й скрiзь -
Тендiтна жiнка з воїна рубцями!
Молитва - вiра - твого креда вiсь!
Пiдкажуть вiрний шлях, не манiвцями.
С.: Пора відкрити двері власних мрій!
Рука Господня відкриває простір.
Це Він розмо́тує життя сувій –
Ми в цьому світі тимчасові ГОСТІ!
Марія Дребіт - Світлана Маланка-Баліцка.
15.03. 2021 Португалiя
фото з нету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908092
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2021
автор: VIRUYU