( з циклу ,,ЛИСТ ДО ДРУГА")
М.: В мою шибку вдивлялась ніч. Спокійна. Тиха.
В мерехтінні небесних свіч не чутно лиха.
А там, вдома, палає Схід вогнями смерти.
Як ти, СИНКУ, у цвіті літ? Не смій вмерти!
Б.: А небо, МАМО, у вогні..
Земля від вибухів гуркоче.
Хоч бродимо ми по землі,
Душа до неба, як додому хоче.
І зорі мерехтять так радо,
І хмари линуть де-не-де..
Нехай з останнім снігопадом,
Журба моя печальная піде...
М.: Відійде, СИНОЧКУ! Вір! Бо я молюся.
Не спіши до святих небес. Ще тут набудься!
Напувай собою свiт...,а мою душу
Вороняччя ґвалтує лiт. Го гнати мушу...
Б.: Не спішіть, МАМО, не спішіть.
Ще так багато теплих днів.
Мов сон про сто жахіть,
Мине війна, і не буде лихих снів.
Ще так багато мусимо зробити,
А час на місці не стоїть..
Нам потрібно далі жити,
І ви, МАМО, будь ласочка, живіть.
Марiя Дребiт - Богдан Роменський ( учасник бойових дiй на Сходi України)
15.03.2021 Португалiя - Україна
фото з нету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2021
автор: VIRUYU