Ми занадто поламані.
Душі розірвані квіти.
Голос ночами нагадує.
Що ми давно вже не діти...
Губи від вітру потріскані.
Щастю нема порятунку.
Ми як нитками пов'язані.
Стріли небесного смутку...
Генами стали красивими.
Тіло шиповані грати.
Руки до крові порізані.
Хочуть тебе налякати...
Я заблукала між хвилями.
І між пісками забулась.
Грає душа між стихіями.
Я на віки повернулась....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908148
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2021
автор: VM XIII Vita