Розлучний дощ. Осмута за тобою.
У парку злива поливає квіт.
Бузок заводить, змучений, сумної ,
Весняний спогад тягне, як магніт.
Побачення в розквітлому бузкові –
Хвилює особливий аромат.
Повернуть мрії у літа казкові,
де ти і я… й веселки перекат.
Кохання перше – трепетне та юне,
Бузково-ніжне, щире та просте.
Ніхто не знав, що хмарою насуне
Розлука… І бузок наш відцвіте.
Згубили, змарнували теплу юність,
Лишили мрії під рясним кущем.
Тепер же, завдяки весні-красуні,
Роситься спомин, змочений дощем.
…Ти з’явишся у сквері хтозна-звідки,
В ілюзію повернеш боязку:
"Невже обом нам, вимоклим до нитки,
Потрібна юність, що живе в бузку?"
/Фото Олександра Шаварьова-Карапат./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2021
автор: Білоозерянська Чайка