Я поглядом твоїм напитися хочу весни,
Загравами вуст доторкатиму світлого неба,
І променем раннім твоі потривожу знов сни,
Любов’ю злетіти б увись... ти спитаєш: - Чи треба?
У відповідь зливами зійдуть чарівні струмки,
Загояться рани молочним, нестиглим ще, листям,
Вдивлятимусь цнотно у дивні хмаринок нитки,
В промінні ранковім нанизані звабливим вістрям.
Напийся її, як і я - бачиш, вже оживає,
У відповідь мружить зіниці чаклунок мімоз,
В них вічна краса, що за нами в бруньках споглядає,
Пелюсток хурделиць - в блакиті не здійснених гроз...
(С) Леся Утриско Воробець
Світлина автора
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2021
автор: Леся Утриско