Присвячую молодшому сержанту Ребенку Олегу Вікторовичу (8.10.1991- 4.11.2019), котрий ніс службу на різних рубежах Російсько-Української війни 3 роки і раптово помер у бліндажі. (Посмертно).
Тривожний час. Війна ще схід терзає…
І 2-ий рік, як телефон твій змовк…
Що славним воїном ти був, Чернігів знає.
Підріс на тебе схожий і синок.
Він так пишається тепер твоїм портретом!
Такий, як ти в дитинстві, відчайдух:
«Сержантом хочу бути, – й брови в злеті, –
І на війну, як тато мій, піду.–
Поморщить носик, як і ти маленьким,
І очі раптом зорями стають,
(Великі, вдумливі, як у твоєї неньки,
Вони дорослості дитині додають).
Йому ж лиш 3-ій, але пам’ятає
Тебе, хоч не награвся до пуття,
Немов на крилах, вихором літає, –
Тепер мій татко в небесах літа!»
Ти ж посилаєш посмішку небесну,
Коли у сни приходиш уночі,
І хочеться тобі тоді воскреснуть,
Вмостити сина на своїм плечі
І нести, ніби іграшку коштовну,
Хотілось би повірити в дива,
Чи казочку розповісти змістовну,
Себе всього б сім’ї подарував.
А мо’, й на Десну б із синком гайнули б,
Піймали б там рибинку на гачок,
Не раз у воду із човна пірнули б,
І плавали би швидше за качок.
«На все є Божа воля, знай це, сину,
І ми безсилі щось уже змінить.
Життя віддав за стяг я жовто-синій,
Щоби ніхто не знав у нас війни.–
І вкотре з неба хлопцю посміхнувся, –
Нічого, що такий ти маєш вік,
Матусю бережи свою й бабусю:
Тепер в сім’ї один ти чоловік!»
Слова ці чує світ і Україна,
І вірить хочеться: настане миру час –
Затихне стогін матерів чаїний,
Загоять рани Крим наш і Донбас!
20.02.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2021
автор: Ганна Верес