Люблю – бриніло на роки пізніше.
Як першогріх лунало зичне – хочу.
Прорвало греблю. Не тримала більше.
Емоцій води драли дерни в клоччя,
Відновлюючи русла древніх рік.
Життя здригнулось. Збився часу лік.
Хроносу починати все спочатку –
Із хаосу вогонь зродити, пневму,
Не очі осуду накласти латки,
І відпустити в гріх Адама й Єву.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2021
автор: Пісаренчиха