Ой, журились два журавлі –
Клин їх розчинився в імлі.
Інші, молоді, полетіли
Їм дорога вже не під силу.
Старість вбила силу в крилі, 2рази другий катрен
Поглядають сумно з землі.
А раніш – блукали світами,
Скільки весен вдвох повертали.
В молодості дітки малі,
Та невтомні два журавлі
Все життя у купочці, в парі,
Не боялись долі ударів.
Кожен вірну пару жалів – 2 рази четвертий катрен
Прихистили бідних в селі.
В зиму їх лишати негоже
Посланців весни, птахів Божих.
… Клин несе весну. На чолі
Син отих старих журавлів.
З хвилюванням мусить вертати –
Де тепер його мама й тато?
Придивився він до землі: 2 рази шостий катрен
Там безжурні два журавлі,
Тріпотіли крильми старими –
Не здолати вірності зимам…
НЕ ЗДОЛАТИ ВІРНОСТІ ЗИМАМ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2021
автор: Анатолійович