З неба впала ворона, бо здохла
На льоту. Так буває й з людьми.
Натомилась. Ще змию й порога,
Бо топталася тут чобітьми.
А той бруд не долежить до ранку,
Коли сили зачнуть новий день?
Ні, уперта, тут й здохну на ганку –
Жертва власних глобальних ідей.
З неба впала ворона – сестричка.
Взяв інсульт чи інфаркт в цвіті літ…
Не доводить до доброго звичка
Все робити, завждИ, і як слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908441
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2021
автор: Пісаренчиха