***

Вигоріла  .  
Як  папір  біля  тліючого  сірника  .  
І  загорітися  вже  неможливо.  
Здуріла  ?  
Я,  ніби  заєць  ,  що  від  тіні  втіка.
Перестала  вірити  в  диво  .  

Не  треба  .
Ні  фраз  ,  ні  людей  .  Ні  -  чо  -  го  .  
Жити  не  треба  теж  .  Досить.  
У  пів  неба,    
В  пів  голосу  не  хотіти  чути  нікого,  
Аж  поки  криком  хтось  не  попросить.

Не  втомилася.  
Як  ніколи  ,  я  твердо  сповнена  сил  .
От  тільки  є  відсутність  їх  здійснення.
До  вітру  тулилася,  
Щоб  ніколи  не  бачити  своїх  крил,  
І  розум  не  втрачати  від  їх  зміцнення  .

Папір  
Вже  горіти  не  буде  ,  пройдений  етап.
Не  старайтеся  його  всі  розпалити.
Я  -  звір  ,  
І  в  той  же  час  -  в  клітку  загнаний  птах  .
Що  в  неволі  так  палко  прагне  лиш  жити.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908469
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2021
автор: Яна К