[i] Реве та стогне Дніпр широкий…
Тарас Шевченко
[youtube]https://youtu.be/CboBTo2-2v4[/youtube]
[b][color="#8c0d88"]Не спалося… В сні малював Дніпрові хвилі –
на воду клав небесні кольори…
На березі човни припнуті… Й у пів милі
стояв Тарас... щось тихо говорив.
Можливо, про Вкраїну і Дніпрові хвилі,
що вітер так “висо́ко підіймав”?
Чи про вкраїнців, котрі в нього - рідні й милі,
та долі Бог їм доброї не дав?
Реве та стогне... І Дніпро, і Україна.
Від злих, затятих – ззовні – ворогів.
І плаче матір... Бо хоронить – вкотре! – сина
і проклинає війн “святих” богів!
Та не до пла́чу тим поборникам держави –
бійцям й охочим на передовій...
На їхні плечі впали війн жахні заграви,
і внутрішньої й зовнішньої війн.
Пасіонарії…
боротися...
готові
до повних й остаточних перемог!
Не жаль для цього їм ні поту, ані крові.
Нехай борців хранить Всевишній Бог!
Не спав...*
Бо не сну,
посестри
і
братове.
[/color]
[/b]
19.03.2021, Київ
__________________
*Я снив оцю картину, як вставати...
й Тараса бачив у куточку хати.
© Олекса Удайко[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2021
автор: Олекса Удайко