Не буркоти, не сердься, сивобровий Дніпре.
Хто дослухається старечих научань?
Даремним був вчорашній з вітром спір твій.
З тобою згідні верби, та вони мовчать.
Журити полюбляєш втоплениць-русалок
За позирки лукаві й похітливий сміх,
Що будить дзвони сов у сплячих хащах балок
До лих. А їм ще хочеться любовних втіх…
Та годі, доста, ненаситні поторочі.
Дно всіяне без вас козацькими кістьми.
Ви чуєте, як хвилі жалібно рокочуть
Й читають пошепки до ранечку псалми?
Не журяться над ними явір і калина,
Не омивала їх скорбота рідних сліз.
І не китайка вкрила—голуба журбина
Під шерех очеретів й прибережних ліз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908590
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2021
автор: Valentyna_S