Така весна набусурманена,
Сонце вітає крадькома,
Дні прохолодні,затуманені,
Неначе осінь,чи зима.
Хоч і зеленим б"є у очі,
Не веселить такий розклад,
Сльозиться небо дні і ночі,
Такий весняний дощепад.
Нехай собі,вода то благо,
Добра основа під врожай,
Он горобець сільський стиляга,
Під душ холодний теж попав.
Та хід природи не спинити,
Засяє сонце,дасть тепло,
І все зрадіє діти,квіти
Сіреньку шаль скине село.
Садки одягнуться у біле,
Бджоли із вуликів на цвіт,
А всі дівчата враз вродливі
Затьмарять сонце й білий світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2021
автор: Не Тарас