Ве́снонько, блакитноока звійнице,
В кучерях заплутались бруньки!
Рівчаки видзвонюють і піняться,
Дріботять камінням навпрошки.
Ще скупі довкола декорації,
Ще так мало соковитих барв…
Та пташині звуки і вібрації
Ув один зливаються хорал –
Березневій ніжності присвячений
І твоїй упевненій ході!
Сонце покотилось жовтим м’ячиком
Межи крон оголених садів…
І застрягло, гілкою простромлене,
Ніби соковитий апельсин.
Ве́снонько, своїм солодким сном мене
Полони́ в цій купелі краси!
Хай надія в серці забрунькується
Й вибухне, мов яблуневий цвіт!
Міниться в калюжах срібних вулиця…
Ну привіт, мій березню, привіт!..
[i]Світлина з Інтернету.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2021
автор: Наталя Данилюк