[i]« Скільки ниточка не в'ється...»[/i]
Початок
Усе мине, а спокою немає...
це, наче, когнітивний дисонанс –
майбутнє є, минуле наступає
на п’яти і турбує повсякчас.
Єдине, що при цьому надихає –
це магія, що як і перший раз,
ніколи вже не залишає нас
байдужими до того, що минає.
Ну й що із цього? – запитає кожен
поет-філософ, публіки кумир,
що пише заяложене до дир.
Одне й те саме і йому тотожне
з пустого виливаємо в порожнє
і деміургу платимо ясир.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2021
автор: I.Teрен