Батькам
Сині очі його із портрета
Умовляють: тримайся, дружино.
Чуєш, тиша виспівує ретро
Наших літ проминулих ужинок
Із загущених тернами нетрів.
Її погляд ковзнув по кімнаті,
По ще свіжім букетику лілій
Й порцелянових лебедів білих,
Зачудовану пару крилату.
Оберіг—їм піднос на весіллі.
Отой птах не покине лебідки
І до ирію ввік не полине.
Обійматиме щастя єдине,
З крил збираючи срібні лелітки.
Без журби не впаде ні сльозини…
Порцелянові лебеді білі—
Велемовний піднос на весіллі—
З-за межі залишився на спомин
Як подружньої вірності промінь,
Незгасимий в хмільні заметілі.
Порцелянові лебеді білі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2021
автор: Valentyna_S