Чернігівщино, земле сивочола,
Тобі в любові зізнаюся знов,
Народженій у муках і не вчора,
Вмістила ти в собі Десну і Снов.
Ти пам’ятаєш перші мої кроки
І руку мою в маминій руці
Там, де згубилися дитинства мого роки,
Поміж п’янких, рожевих чебреців.
Любов до тебе щира й незрадлива,
Саме вона перо до рук дала,
Красою неземною полонила,
Стежину в світ прослала від села.
І хоч біліють інеєм вже коси,
Та все ж любов міцніє – не згаса.
Несу її святу у свою осінь,
Вдягаю у найкращі словеса.
23.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909170
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2021
автор: Ганна Верес