Солодкий сік
вздовж білої кори -
у чорну землю, наче вхід до храму.
Занадто каламутні кольори
пливуть в прозорих
сутінках вігваму.
Ми тут іще
з прадавніх міражів.
Із тих часів, де кожному “по вірі”.
І вітер змін сповзає по нозі,
до того місця,
де чатують звірі.
Шумить вода.
Ти теж неговіркий.
Усе мовчиш. І ні про що не просиш.
…назавтра я впіймаю височінь
…і ти мене відпустиш
………..і ця осінь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909177
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2021
автор: гостя