Прип'яті, річеньці
мого дитинства
присвячую.
Весняного вітру гарячі наскоки,
Струмочками змили пожухлі сніги,
Руча́ї злили́ся в бурхливі потоки,
А річка забула, що є береги...
Нахлинули во́ди, нестримно, в поля
І луки, скорившись, відда́лись розливу.
В буремних потоках, втонула земля -
Не може противитись шалу приливу !
Вирує ріка, розмела береги !
Вода розлила́ся, гладінь неозора !
Долина ріки́, заливні́ї луги,
Все це обернулось в безкрайнєє море !
Той берег далекий, згубився в тумані
І обриси йо́го - ген-ге́н, вдалині́...
Тож люди, давно вже, поли́шивши сани,
Усі, як один, пересіли в човни́ !
Он човен пливе на базар, з провіантом...
З копицею сіна, ледь барка повзе.
Під білим вітрилом - святкова шала́нда !
Госте́й, на весілля, з пісня́ми, везе !
А поряд із нами - велично і пишно,
Пливе плоскодонка, мотором гримить.
У рясі блискучій, кожу́хом укрившись,
Сам батюшка, гордо, в моторці сидить !
Гілля́ччя кущі́в ген стирчить з-під води,
На гі́лках - горобчики, сонечку раді !
А там, де були вчора зайця сліди,
Вже щука в траві́ причаїлась в засаді !
Хлопчисько при справі, в мисливських чобо́тях,
Тихе́нько бреде по порослій мілі́.
З остро́гою вибрався він на охоту,
Чатує на щук, що в траву підплили́ !
Наш дім на окі́ллі - в воді, з усіх бо́ків !
Це - острів, відтятий рікою в села,
Бо річка, в ті ро́ки - чисте́нька й глибока,
На всю широчінь, навкруги розлила́сь...
За плесами вод, постає Божий ді́м.
Під небом весняним, там ку́поли сяють.
Відправа Господняя служиться в нім,
На Паску, Вели́кодні Дзвони лунають !
Святковії дзво́ни, дзвінкі й урочисті,
В повітрі весняному, хвилями плинуть !
Над хвилями річеньки, росяно чистими,
До нас Благодатная Вісточка лине !
* * *
25.03.2021 р. - 26.10.2024 р.
[img]https://i.ytimg.com/vi/Rj9t0ifNgpw/maxresdefault.jpg[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909204
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2021
автор: Родвін