Сьогодні я з весною розмовляла,
В зеленім лузі, де збігав струмок.
Вона мені казки розповідала,
Тим додавала радість до думок.
Високо в небі, де вітри блукають,
Сховавсь у хмарах дощик - баловник.
Нарешті птахи в рідний край вертають,
Дарує день - весняний чарівник.
Відлунням линуть птахів передзвіни,
Вони радіють, як і я весні.
А краплі росянисті, мов рубіни,
Торкають сонця промені ясні.
Підсніжників схилилися голівки
І пролісків блакитний первоцвіт.
Угору лісу потяглись верхівки,
Неначе також хочуть у політ.
Весна за руку повела у поле,
Ступай за мною люба, крок - у - крок.
Дивись, яке широке й неозоре,
Вдихни повітря свіжого ковток.
Нехай душа зігріється коханням,
Нехай кохання вогником горить.
Весна мені шле теплі побажання,
А я ловлю цю незабутню мить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909318
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)