Захотілося нам з кумом,
Москву подивиться,
Сіли в потяг й поїхали,
У Москву, в столицю.
Кум, ще з вечора налив
Грілку самогону,
Щоб було чим закропитись
В дорозі, в вагоні.
А провідниця попалася,
Злюща, як Горгона,
Нє вздумайтє только піть,
У нашем вагонє.
А кума, вночі на зло нам,
Вилила горілку,
Й налила туди касторки,
Повнісіньку грілку.
Приїхали у столицю,
Ось Червона площа,
А кум горить, помирає,
Так випити хоче
Випив з грілки не багато,
Так, може з пів літри,
Й як сказився, захотілось,
Кумові до вітру.
Кажу йому:"Давай підем,
Мавзолей побачим",
Та я згоден зараз каже,
І в будку собачу.
Та я згоден зараз, каже,
Хоч куди піти,
Головне для мене зараз,
Нужника знайти.
Підійшов до людей в черзі,
У людей питає:
Де тут у вас, каже, нужник?
Ми нє понімаєм!
Від касторки кум сказився,
Вже й сльози на очі,
Шукай нужник, та пошвидше,
Хочеш, чи не хочеш.
По закутках заглядали,
До гробу ходили,
А потім кум заплющив очі,
І справу зробили.
Стоїть запах іще й зараз,
Хоч стільки раз мили,
Через нас із кумом навіть,
Мавзолей закрили.
Тепер будем жаліть з кумом,
Мабуть до могили,
От чого ми тоді з кумом,
У Кремль не сходили?
Якби були у Кремлі це,
Раніше зробили,
То хоч вірте, хоч не вірте,
Вже б і Кремль закрили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2021
автор: Амадей