Краса навкруг!Ну що й казати,
Землі тепер і не впізнати,
Вона прокинулась від сну,
Пустила зелень запашну.
І сонця промінців просила,
Щоби рослинам дали силу.
Хмаринку теж вона благала.
Щоб та їй дощику послала.
У вітра свіжість й прохолоду,
Щоби чудову мати вроду.
Угору тягнуться росточки,
Землиці то сини і дочки.
Як підростуть - заколосяться,
Матимем хліб - буде й багатство.
Вдячності пісня пролунає
Святій землі й рідному краю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський