Темно довкола, та ми бачимо цю темряву
завдяки промінчику світла у куточку;
І «ніколи» не завше протилежне «завжди»,
«Ніколи не розлюблю», «завжди любитиму»;
Холод ночі щипає шкіру означає, що поблизу
є вогонь, біля якого усі гріються;
Зорі мовчать, а серце говорить,
Просто слухай його!
Дощ на небі збирається,
А сльози – на обличчі, бо ми живі;
Життя позаду, життя попереду,
А ти між ними той, хто потрібен світу зараз;
Якщо прокидається зранку сонце,
І по всій землі посилає свої теплі промінці,
Якщо небо задумане саме цим
ніжним кольором – синім,
Якщо є ти, все довкола,
Отже, любов була інструментом створення цього всього!
І зруйнувати це все можна лише так,
Як було створено, любов’ю…
Нехай вона буде і твоїм інструментом!
Якщо вагаєшся, озирнись довкола,
Все вийшло! І у тебе все вийде.
29.03.2021
Арі Задворна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2021
автор: Іра Задворна