[i]Як сонячно… тремтячі білі квіти
Зриває пустотливий свіжий бриз.
Із чайками кружляє, розігрітий,
То вгору з ними, то раптово – вниз.
Стою у пелюстковій заметілі,
Злилося небо з хвилями в очах.
В повітряно-легкім убранні білім
Для вітру я такий же білий птах.
Оману цю я словом не порушу,
Дарує спокій берег самоти.
Шум білопінних хвиль лікує душу,
Щось особисте тихо шепотить.
Морська душа змагається із вітром…
У щастя та піднесеності мить,
Злітає чайка біла у повітря –
Штормить…[/i]
/Надихнув повітряний живопис Willem Haenraets, Голландія./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2021
автор: Білоозерянська Чайка