Десятки літ гострив своє перо
Не терпугом – розгарячілим серцем,
Щоб сіяти усе життя добро,
Котре б зі злом перемогло у герці.
Він не сміявся цілих десять літ,
Аби із нами потім засміятись,
Засвідчував про це весь білий світ,
Як він умів з системою змагатись.
Такого – ні зламать, ані скорить,
Бо дух у нім був славний, український,
Його благословив Господь згори
Перетворити слово в дивне військо.
Залишивши шляхи свої земні,
Він поселився там, де і Всевишній,
А влучне слово в мудрості зерні
Давно пережило Остапа Вишню.
23.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909474
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2021
автор: Ганна Верес