Розімліваюча весна тихенько позіхає,
І вітер квітів у волоссі торкається ледь чутно,
Погляне вправо – брунька́ми листя вибухає,
А під ногами вже підсніжники білесенькі розкуті.
Хоч її щоки́ все ще не торкнув рум`янець,
Веснянки бавляться на милому обличчі.
Веснянок круговерть немов весняний танець,
Чекайте лиш, і вас вона покличе.
Розімліваюча весна вступає на свій трон,
Взяла в руку булаву, розлила в повітрі щось казкове,
Погляне вліво – виросло мільярд пахучих крон.
Ви вже відчули її торкання невагоме?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909494
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2021
автор: Mezu Svitlana