Руки теплі ти на плечі поклади
І мене у наші весни поведи.
Хай тікає із під ніг моїх земля,
У думках ти завжди мій, а я твоя.
Я дивлюсь у нічне небо, де зірки,
А життя чомусь розставило крапки.
Не дозволило зустрітись, розвело,
Ти поїхав залишаючи село...
Лиш коли упав на землю жовтий лист,
Малювала осінь пензлем образ чийсь.
Впали краплі, наче сльози, дощові,
Розмиваючи малюнки больові.
Уже снігом запорошила зима,
А тебе усе нема, чомусь нема.
Вітер стукає до мене у вікно,
Проливається із келиха вино...
Білим цвітом уквітчалась знов весна,
Вона також, як і я тепер одна.
Ми посидим разом з нею у саду,
Проводжає місяць зірку молоду...
Залишилися думки і мрії десь,
Ти ніколи більш до мене не прийдеш.
І не ляжуть теплі руки на плече,
Твій цілунок більш мене не обпече...
Лише пам*ять кожен раз туди верта,
Де лишились молоді наші літа.
І любов лишилась в серці назавжди,
Мій коханий, мій єдиний - тільки ти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)