Час біжить, спішить невпинно,
його нікому не спинить...
Ми старієм невловимо,
і все важче стає жить...
Ми пригадуєм минуле,
воно й нині нас п"янить...
І цікаве, й незабутнє,
нам у спогадах вже снить...
Молоді були й красиві,
не боялись перешкод...
Мрії й думи незрадливі,-
нас вели до перемог...
Негараздів не боялись,
все було нам "по плечу"...
І натхненно працювали,
можна сказать "до смаку".
Якже швидко все минуло,
ніби ж вчора це було...
Відійшло, як відлетіло,
в наших дітях ожило...
І вони спішать невпинно,
як і ми колись було...
Їх спинити неможливо,
це реальність, не кіно...
І вони на нас похожі,-
невгамовні, запальні...
Стоїмо ми на сторожі,
щоб не збилися з путі...
Вже і внуки в нас дорослі,
у них погляди свої...
На життєвому помості,
працьовиті й чарівні...
Час біжить, спішить невпинно,
уже й правнуки в нас є...
Просим їм у Бога сили,
збудувать щастя своє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909536
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2021
автор: геометрія